Психологічний захист онлайн
Майже “Матриця”: коли замість нас прийме рішення машина?
Чи підкорять роботи людство? Чи даєте ви свідомо згоду на втручання у ваше мислення і зміни у вашому мозку, коли заходите в інтернет надовго? Що відбувається з мозком, коли ви граєте? А коли граєте довго, більше чотирьох годин на добу? А коли постійно перебуваєте онлайн у соцмережі? А що відбуватиметься з малою дитиною (молодшим братиком чи майбутньою донечкою), якщо стільки ж, як і ви, він / вона буде перебуватиме перед екраном? Почнімо розбиратися з психологічними небезпеками інформаційно-комунікаційних технологій, щоби шукати відповідей на ці та багато інших питань.
Створено вже багато фільмів і книжок на тему війни людини з роботом, про небезпеки технології, яка вийшла з-під контролю. Мабуть, якісь із цих фільмів ви можете пригадати (наприклад, Artificial intelligent, «Я — робот»). Що саме в них подобається? Чому ця тема хвилює глядачів, адже фільми дивляться, диски продаються, створюються на цю тему нові комп’ютерні ігри? З’ясуймо, чи є реальна небезпека, що людство може завдати собі шкоди, розвиваючи робототехніку та інформаційно-комунікаційні й інші технології? В чому полягають головні ризики і як їм запобігти?
Але спочатку — про те, що можуть дати людині ці технології вже тепер і що може трапитися завтра, наприклад, років через 15–20, коли до школи підуть учитися ваші діти? Які технології вже створено, а які існують в окремих зразках, які завтра можуть стати поширеними?
Як не дивно, люди, яких тривалий час безпідставно називали словом «інвалід», своїми особливими потребами дали поштовх для пошуку способів подолати обмеження й виявилися головним рушієм створення найновітніших технологій. Познайомтеся з історією Стівена Гокінґа — про новітні можливості забезпечення людини з обмеженими можливостями завдяки розвитку технологій.
Про відомого британського фізика-космолога Стівена Гокінґа відомо, що замолоду він захворів на невиліковну хворобу (захворювання мотонейронів), через що поступово втрачав можливість рухатися й навіть говорити. Але не перестав бути мислителем, ученим, першовідкривачем. І відзначивши 70-річний ювілей, повністю знерухомлений, він продовжує працювати і мріє полетіти в космос. Як це можливо? Він спілкується синтетичним голосом. Equalizer — програма, що озвучує вибрані з меню на екрані слова. А робить це вчений за допомогою єдиного м’яза, яким іще здатен рухати — м’яза щоки.
Софт для синтезатора було написано компанією «Інтел», тепер він доступний для всіх безкоштовно на порталі GitHub.
Із найвідомішою книжкою Стівена Гокінґа «Коротка історія часу» про чорні діри й розуміння Всесвіту можна ознайомитися онлайн українською мовою.
Стівен Гокінґ, розуміючи, що й останній м’яз може відмовити, експериментував із приладами, які зчитують мозкові хвилі, щоби знайти спосіб розпізнавати їх і прямо передавати команди на комп’ютер. Це приклад досліджень, що формують нову галузь — нейрональну кібернетику, яка наближає перспективи телепатії (передачі думок на відстані) до реальності. Уявіть, що за допомогою таких технологій можна дати команду комп’ютеру, а він зв’яжеться з комп’ютером вашого товариша на іншій півкулі планети, щоби передати вашу думку. Наразі це ще фантастика, яка незабаром може стати реальністю.
Поступово і здорові люди звикають до того, що технології можуть завжди допомогти. Але що буде далі? Як такі технології можуть змінити саму людину?
- Подумайте над такими прикладами й запитаннями
- Чи згодні ви з такою думкою? Чи можуть машини ставити цілі? Чи потрібно чекати сто років, щоб упевнитися в прогнозі? А можливо, вибух штучного інтелекту (стрімке збільшення потужності) відбувається вже тепер?
- Що, на вашу думку, може й має робити людство вже тепер, щоб унеможливити справдження тривожних прогнозів? Що може зробити для цього окрема людина? Яким може бути ваш особистий внесок? Розмірковуючи над цим завданням, подумаймо також, чи тільки на машини потрібно впливати, щоби запобігти фатальним змінам цивілізації?
1. Знайти в реальному просторі будівлю і прокласти до неї маршрут? Не проблема, спитаймо в Google. Як думаєте, коли вміння самостійно орієнтуватися у просторі стане непотрібним?
2. Технології змінюють пам’ять: знайти потрібну інформацію в інтернеті швидше, ніж її запам’ятовувати. Ви помічали за собою, що не хочеться запам’ятовувати якусь навіть дуже корисну інформацію, адже завжди її можна знайти зовні? Дослідники кажуть, що загалом люди тепер мають знижені показники пам’яті порівняно з тими, хто жив до цифрової епохи. Перевірте себе. Скільки телефонних номерів ви знаєте напам’ять і можете згадати без телефону? Нині з десяти студентів лише четверо пам’ятають кілька телефонних номерів найближчих людей, а решта повністю покладаються на мобільний. Хоча знання телефону напам’ять може врятувати життя. Так сталося під Дебальцевим із одним українським солдатом, який потрапив у полон разом з іншими. Мобільні телефони в усіх забрали, та випадково на мить до рук потрапив чужий телефон. Лише один зміг швидко в чужому мобільнику набрати по пам’яті телефон батька і встиг сказати: «Тату, я живий, але в полоні». Це врятувало життя не тільки йому, але й багатьом його побратимам, бо волонтери по гарячих слідах уже через три дні організували обмін. А скільки телефонних номерів хочете пам’ятати ви? Спрогнозуйте, через скільки років пам’ять людини стане повністю зовнішньою?
3. Технології допомагають визначити, де купити потрібний предмет. Аналізують нашу діяльність і персонально контекстною рекламою підказують, що нам потрібно купити. Чи скоро технології почнуть не лише готувати інформацію для прийняття рішень, але й приймати за нас рішення, робити вибір?
Стівен Гокінґ вважає, що через сотню років штучний розум перевершить за людський і потрібно буде визначатися, чи машини переслідують ті ж цілі, що й люди.
Відомий фантаст Айзек Азімов, який придумав поняття «робот», вирішив цю проблему введенням законів (обмежень у програмі штучного інтелекту). Перший такий закон — «не нашкодь людині» (повне формулювання: «Робот не може заподіяти шкоду людині або своєю бездіяльністю дозволити, щоб людині була заподіяна шкода»; вперше опубліковано 1941 року в оповіданні «Я, робот»). Чи достатньо, на вашу думку, таких програм, щоби запобігти проблемі, яку визначив Гокінґ?