Кібербулінг, або як телефон може стати інструментом цькування

Зі впливом медіанасильства на глядачів пов’язаний і кібербулінг.

Кібербулінг

Це використання телефона, комп’ютера та інших ґаджетів для цькування, яке розгортається у віртуальному світі, в кіберпросторі, зокрема в соціальних мережах.

Часто людина, яку цькують у реальному житті, зазнає нападок і в кіберпросторі. На відміну від шкільного булінгу, який закінчується за межами школи, кібербулінг не закінчується ніде. Що більше наше життя переходить в онлайн, то більш безперервним стає кібербулінг.

Інколи цькування в кіберпросторі стає таким нестерпним, що знижує не лише самооцінку й настрій, але й шкодить здоров’ю через безсоння, постійні переживання. Булінг часом ламає життя: змушує міняти школу, навіть місто.

У випадку важких трагічних наслідків зазвичай для тих, хто брав участь у цькуванні, це стає шоком: жартували-жартували — і раптом… Це відбувається тому, що цькувальникам дуже важко уявити себе на місці зацькованого і зрозуміти глибину його переживань. Для одних це смішна сцена, а для іншого — важка травма.

Зосереджуючись на зовнішньому вигляді сцени, яка розгортається (як на екрані), цькувальники вважають, що у звичних жартах немає нічого разючого, болючого чи насильницького, а якщо було би, то жертва сказала би, звернулася по допомогу. Але часто виявляється, що мішень цькування почувається жертвою, якій ніхто не хоче й не може допомогти. Це дуже важкі переживання, часто настільки важкі, що жертва психологічно ламається, починає мститися й сама стає цькувальником, виміщає свої образи на слабшому. Утворюється автоматичний ланцюжок передачі насильства: цькувальники не можуть зупинитися, а жертва не може перервати цієї ситуації.

Як же припинити цькування? Найменше зусиль для подолання булінгу потребує спостерігач. Але часто спостерігачі відсторонюються: їм і не подобається ця ситуація (не смішно), й не хочеться втручатися, бо, гляди, почнуть і з тебе насміхатися. Та саме через таке невтручання все й відбувається. Невтручання підтримує насильника. Буває достатньо одному спостерігачу набратися сміливості і сказати «досить», як ситуація змінюється. Жертва вже не почувається жертвою — самотньою й нікому не потрібною. А цькувальники починають розуміти, що нападки — це не смішно, а «тренувати гумор» можна в інший спосіб.

У кіберпросторі спрацьовують такі ж психологічні механізми. Не будьте байдужими спостерігачами. Це може врятувати комусь життя. Не ставайте автоматично в коло цькувальників. Приєднуючись до маси нападників, ви втрачаєте себе. Психологи давно знають: у натовпі людина може зробити таке, чого при здоровому глузді ніколи не зробила би з власної ініціативи. Не дуже приємна перспектива стати щупальцями безмозкого монстра-цькувальника, замість почуватися людиною, яка має самоповагу й пишається власними гідними та сміливими вчинками.

В інтернеті ви можете знайти сайти програм «Стоп-цькування» з мультфільмами й короткими фільмами, зокрема сайт www.stopbullying.gov.