Колись книги були рукописними

До винайдення друкарського верстата книги були рукописними. У Європі переписуванням займалися монахи. В часи Київської Русі на території Софії Київської в Києві, наприклад, діяла знаменита школа переписувачів книг і перекладачів, яку створив Ярослав Мудрий. Великим духовно-просвітницьким осередком того часу була й Києво-Печерська Лавра. Але книжкова справа розвивалася в монастирях по всіх території України. В основному в такий спосіб переписували релігійні книги, або писали літописи.

Звісно, що за тих умов, поки книги та інші документи створювали вручну, не могло бути й мови про те, що вони дійдуть до масового читача. Таке виробництво було дорогим і розтягнутим у часі. Винайдення друкарського верстату перевернуло світ.  Завдяки цьому став можливим друк великими тиражами. Це також сприяло появі уже масових газет та журналів. У той же час ці процеси стимулювали поширення освіти серед простих людей.

Передував друкарству в сучасному розумінні такий спосіб множення текстів як ксилографія: на дерев’яній дошці вирізали спеціальні елементи чи букви, наносили на випуклу частину фарбу і притискали до паперу: залишався відбиток.  Так розмножували одну із найдавніших газет у світі, китайську «Кай Юнь Цзи Бао», що почала виходити у першій половині VIII століття. В Європі в такий спосіб почали множити тексти в епоху Середньовіччя.