Ваше улюблене відео. Точно. Автоматично
Ви звертаєтеся до телевізора, коли хочете, щоби мозок вимкнувся. Ви сідаєте за комп’ютер, коли хочете, щоби ваш мозок увімкнувся. Це різні речі.
Стів Джобс
У книжці «Як ви збудуєте своє життя?» (яку ми також радимо вам прочитати) професор Гарвардського університету Клейтон Крістесен описав боротьбу двох компаній. Наприкінці 1990-х на американському ринку відеопрокату домінувала компанія Blockbuster. Вона володіла найбільшими пунктами прокату по всій країні — словом, твердиня, а не компанія. Blockbuster багато інвестувала у прокатний асортимент для пунктів своєї мережі. Але зиск вона отримувала зовсім не із шаленого розмаїття фільмів на своїх полицях: гроші надходили тільки тоді, коли користувач обирав собі диск, касир сканував штрих-код і клієнт ішов із диском додому. Кругообіг користувачів був украй важливим для Blockbuster і, щоби пришвидшити цей процес, компанія за кожен день затримки користувачеві нараховувала пеню.
У той час молода компанія Netflix вийшла на ринок з інновацією: навіщо змушувати людей ходити до пунктів прокату, якщо можна надсилати їм DVD поштою? Бізнес-модель була цілком протилежною моделі Blockbuster: абоненти платили за прокат щомісяця, а компанія заробляла навіть тоді, коли вони не переглядали позиченого кіно. Проте гігант ринку Blockbuster не зважала на дрібного конкурента і не вводила інновацій у свою роботу. Закінчилося все тим, що в 2011 році кількість абонентів Netflix сягнула 24-мільйонної позначки, а Blockbuster збанкрутувала за рік до того.
Та будьмо відвертими, хто з вас востаннє дивився відео на DVD? У Netflix також зрозуміли, куди рухається світ, і ще 17 років тому (1999) почали використовувати технологію відео на запит (Video on Demand, VOD).
![](http://mediadriver.online/wp-content/uploads/2016/11/Netflix.png )
Хоча перший комерційний сервіс відео на запит було запущено в Гонконгу приблизно 1990 року, тоді він не здобув популярності. Зрозуміло, що технології такої давнини не можна порівняти з нинішніми. Тепер прийнято казати радше про інтерактивне відео на запит (Interactive Video on Demand, IVoD) — спосіб перегляду кінофільмів або серіалів безпосередньо через інтернет.
На початку 2016-го на світовій виставці електроніки CES Рід Хастінг оголосив, що онлайн-сервіс Netflix відтепер доступний для реєстрації у 130 країнах світу. Netflix пропонує три типи планів потокового відео, які відрізняються якістю контенту й кількістю екранів, які можуть отримати доступ до вмісту одночасно:
- стандартний план включає доступ до звичайної чіткості відео на одному екрані;
- план високої чіткості дозволяє дивитись якісне відео на двох екранах одночасно;
- план ультрависокої чіткості — це суперчітка картинка й можливість дивитися відео на чотирьох екранах одночасно.
Якщо хтось із користувачів Netflix дивиться фільми на DVD, то членські плани відрізняються кількістю DVD-дисків. Але вже нині прибуток від потокового відео у Nеtflix переважає над прибутком від DVD.
![Джерело зображення: revenuesandprofits.com](http://mediadriver.online/wp-content/uploads/2016/11/22.png)
Таким чином Netflix став провідним світовим постачальником потокового мультимедіа абонентам через інтернет. Інші (Hulu, Iplayer, Roku, Chromecast тощо) тільки прямують до такої поширеності. Утім, це наближення взаємне: й ці сервіси пропонують свої послуги для більшої кількості користувачів, і люди все частіше віддають перевагу онлайн-перегляду порівняно із традиційним телебаченням. Наприклад, нині школярі Великобританії проводять більше часу в інтернеті, ніж перед телевізором.
![](http://mediadriver.online/wp-content/uploads/2016/11/pidlitki-Velikobritanii-onlai-n.jpg )
В Україні 85 % інтернет-користувачів щодня перебуває в режимі онлайн (дані станом на вересень 2016 року). При цьому серед молоді цей відсоток іще вищий: 98 % людей віком до 25 років щодня користуються інтернетом. Більше чверті українців віком до 35 років входять у всесвітню павутину з іншого пристрою під час перегляду телевізора.
А коли людей по світу запитали, від чого вони готові відмовляться: від кави, авто, телебачення, Facebook чи смартфона, — більшість відповіли, що радше позбулися б машини й телевізора, ніж віддали телефон і припинили користуватися соціальними мережами.
Нині на додачу до недешевого Smart TV з’являються й доступні альтернативи: різні телевізійні приставки розміром із флешку, які дозволяють отримати доступ до онлайн-сервісів, вести трансляцію з планшетів і поліпшити можливості телевізора.
![Джерело зображення: globalwebindex.net](http://mediadriver.online/wp-content/uploads/2016/11/Pereklad.jpg)
Незабаром інтернет-телебачення стежитиме за нами й так чи інакше впливатиме на те, що ми бачимо й купуємо, як це нині робить інтернет. Технології перегляду потокового відео з будь-якого пристрою стануть доступнішими ще більшій кількості населення. А згодом зникне й таке явище, як пасивний перегляд телевізора, коли людина лежить на дивані й механічно перемикає канали сформованого кимось контенту. Із ледачих глядачів, які часом прив’язують дні тижня до певного виходу телешоу, ми перетворимося на «мультиглядачів». Smart TV й інші платні послуги з передплати навчаться визначати наші уподобання, вестимуть статистику того, що ми переглянули, прибиратимуть повторні покази й автоматично видаватимуть лише те, що нам цікаво, у такий спосіб скорочуючи витрати часу на пошук.
Такі функції вже намагається втілити Youtube. Але це тільки маленька шпарина в майбутнє для нас із вами.