Відео - Неочікувані відкриття: чи всі копита коня відриваються в галопі
навігація по розділу

Неочікувані відкриття: чи всі копита коня відриваються в галопі

Відтворити рух було мрією людства впродовж тисяч років. Але почнімо з цієї фотографії.

Фотографія

Детальніше про історію винайдення самої фотографії дізнайтесь у розділі "Фото"

Назад

.

Джерело зображення: frankchimero.com
Джерело зображення: frankchimero.com

У 1872 році її зробив Едвард Майбрідж, який жив у Сан-Франциско й часто працював у тій частині міста, яку ми тепер називаємо Кремнієвою долиною. Фотографію зняли в Пало-Альто на іподромі.

Іподром

Іподром — спеціально підготовлений та обладнаний майдан для випробування коней і для кінноспортивних змагань. (Джерело.)

Назад

Це трохи далі від старої штаб-квартири Facebook.

Майбрідж за кілька секунд зробив не одну світлину, а дванадцять. Усе заради того, щоби розв’язати суперечку між каліфорнійським губернатором Лілендом Стенфордом, великим любителем скакунів, який стверджував, що кінь під час галопу відривається від землі, — та його опонентом, який наполягав на тому, що бодай одна нога коня під час бігу тримається землі. Губернатор таки мав рацію.

І саме завдяки цьому, здавалося б, сміховинному експерименту було «розщеплено рух». Едвард Майбрідж був не просто фотографом, але й винахідником. Зроблені на іподромі зображення підштовхнули його створити зоопраксископ. Усередину свого апарату Едвард помістив скляний диск, на який наклеїв знімки різних фаз руху людей і тварин. При прокручуванні диску у віконці пристрою створювалося враження руху об’єкта.

Джерело зображення: bloggang.com
Джерело зображення: bloggang.com
Джерело зображення: lord-checa.blogspot.com
Джерело зображення: lord-checa.blogspot.com

Цей апарат став основою для більш відомого пристрою — кінетоскопа, винайденого 1891 року Томасом Едісоном. Саме кінетоскоп і став першим комерційним приладом для демонстрації фільмів.

Джерело зображення: little-histories.org

Джерело зображення: little-histories.org

Та історія з дисками не завершується. У самотній Святвечір 1883 року німецький студент Пауль Ніпков сидів удома й розглядав олійну лампу. Він згадав, як 1843 року Олександр Бейн передав зображення телеграфом, і раптом зрозумів: можна значно спростити цю процедуру.

Олександр Бейн передав зображення телеграфом

У 1843 році шотландський фізик Олександр Бейн продемонстрував і запатентував власну конструкцію електричного телеграфу, яка дозволяла передавати зображення по проводах. Апарат Бейна вважається першою примітивної факс-машиною.

Назад

Так зародилась ідея диска Ніпкова.

Едвард подає заявку на патент про винахід «електричного телескопа для відтворення об’єктів, що світяться» в імперське патентне бюро в Берліні. 15 січня 1885 року заявку було підтверджено. Невідомо, чи намагався Ніпков створити пристрій, який би використовував такий диск, але патент за 15 років відкликали через «відсутність інтересу до винаходу». Ніпков став конструктором в інституті Берліна й більше не цікавився темою зображень.Який він був здивований, коли 1923 року побачив свій прилад у дії на одній із міжнародних виставок радіоапаратури. Вже за два роки Джон Берд використовує диски Ніпкова для передачі зображення. Згодом на основі дисків було створено механічний телевізор.

У той час Україна була частиною Союзу Радянських Соціалістичних Республік, тож нові технології першими з’являлися переважно не в Києві. Так, 1930 року в Москві облаштувують лабораторію телебачення на чолі з Павлом Шмаковим. Тут почали розробляти й будувати передавальний пристрій і приймач механічного телебачення. Невдовзі завод «Комінтерн» виробив перші 20 радянських телевізорів. Доти в СРСР існували тільки саморобні аналоги. І хоч зображення було жахливим, воно дало зрозуміти: передача рухомих зображень не вигадки, а цілком реальна річ. Треба було тільки вдосконалювати технологію. Проте механічні телевізори були зрозумілими й досить легкими у виробництві, що дало їм можливість протриматися у світі аж до 1940-х років.

Тест диска Ніпкова

Назад

Джерело зображення: pricheski.ru-best.com
Джерело зображення: pricheski.ru-best.com

У протилежному до «механіки» таборі розвивалося телебачення електронне, та до середини ХХ століття його не сприймали надто серйозно.

Наприкінці 1880-х професор Московського університету Олександр Столєтов, вивчивши здатність деяких металів під упливом світла випускати електрони, створив фотоелемент. Це дозволило безпосередньо перетворювати світлову енергію на електричну.

Електронне телебачення вперше було успішно продемонстроване в Сан-Франциско 1927 року. Систему розробив Філо Тейлор Фарнсворт, 21-річний винахідник, який до 14 років жив у будинку без електрики. Ще в середній школі Фарнсворт почав уявляти собі систему, яка може захоплювати рухомі зображення, кодувати їх у радіохвилі й передавати на приймач, який перетворить їх знову на зображення на екрані. За 16 років до першого успіху Фарнсворта деякі грубі експерименти з передачі зображень проводив у СРСР Борис Розінг. Та, як стверджує професор журналістики Нью-Йоркського університету Мітчелл Стівенс, саме сканування зображень пучком електронів, здійснене Філом, є прямим попередником сучасного телебачення.

До речі, першим переданим зображення була проста лінія. Незабаром Фарнсворт навів камеру на примітивний знак долара, оскільки інвестор невтомно запитував: «Коли ж ми нарешті побачимо долари з цієї штуковини?»

Джерело зображення: people.sunyit.edu
Джерело зображення: people.sunyit.edu

Повільно, але впевнено електронне телебачення витіснило механічні аналоги завдяки значно кращій картинці. Ця технологія стала основою для телевізорів на десятки років. Ви теж могли їх застати, якщо бачили величезні пірамідальні телевізори.

Після Другої світової війни науковці вдосконалюють чорно-біле мовлення, й воно набуває масовості: телевізори стають звичайним явищем в оселях, підприємствах та установах. Із 1950-х років телебачення починає виконувати роль основного засобу впливу на громадську думку, адже воно не просто розказувало (як радіо), але й показувало рухому картинку.

Тимчасом як у Радянському Союзі зловживали трансляціями з’їздів єдино дозволеної Комуністичної партії та прославляли наявний устрій, на іншому боці планети політики використовували телебачення значно віртуозніше. Так, на дебатах 1960 року у США за президентське крісло боролися молодий та енергійний Джон Ф. Кеннеді (від Демократичної партії) та віце-президент Річард Ніксон (від Республіканської партії). Опитування серед радіослухачів цих дебатів показало перемогу Ніксона. Натомість ті, хто дивився на політиків по телевізору, були іншої думки. Вони протиставляли погану поставу й неголене обличчя Ніксона рівновазі й витонченості Кеннеді й віддавали перемогу останньому. Зрештою, Кеннеді таки посів президентське крісло. Відтоді телебачення стало вагомим інструментом впливу на перебіг виборів.

Дебати Джона Ф. Кеннеді та Річарда Ніксона.

Із 1960-х років у США й більшості інших розвинених країн телебачення стає кольоровим. Згодом наявність носіїв, таких як відеокасети Betamax (1975) та VHS (1976), диски DVD (1997) та високої чіткості Blu-ray (2006), дозволила глядачам дивитися вдома записане відео.

В кінці першого десятиліття 2000-х значно зросла популярність цифрових телевізійних передач, а телебачення переходить на формат високої чіткості (HDTV). Вже у 2013 році 79 % родин у світі мали телевізор. Громіздкі дисплеї з електронно-променевою трубкою замінили компактні та енергоефективні пласкі дисплеї (плазмові, LED, OLED тощо). Це зробило свого роду апаратну революцію, яка почалася з комп’ютерних моніторів у кінці 1990-х років.

Джерело зображення: static1.squarespace.com

Телевізійний сигнал теж удосконалювався. Він пройшов від наземних радіочастот для окремих телевізійних приймачів до кабелів, супутникових систем та інтернету. Очікується, що телевізори зі вбудованим інтернетом і функціями веб 2.0 домінуватимуть до 2020 року. Із винаходом смарт-телебачення став доступнішим перегляд телевізійних програм і фільмів через інтернет (сервіси потокового відео, як-от Netflix чи Hulu). Нині вже можна стверджувати, що телевізор перетворюється на ще один екран, підключений до інтернету.

Наземне телебачення
Наземне телебачення (телевізійне мовлення) є одним із видів телебачення, в якому телевізійний сигнал передається по радіоканалу від наземного передавача телевізійної станції на телевізійний приймач, що має антену. Означення «наземний» використовується, щоб відрізнити цей вид від нових технологій супутникового телебачення (прямого супутникового мовлення або DBS-телебачення), в якому телесигнал передається на приймач від супутника, й кабельного телебачення, в якому сигнал переноситься до приймача за допомогою кабелю. (Джерело.)

Наземне телебачення

Наземне телебачення (телевізійне мовлення) є одним із видів телебачення, в якому телевізійний сигнал передається по радіоканалу від наземного передавача телевізійної станції на телевізійний приймач, що має антену. Означення «наземний» використовується, щоб відрізнити цей вид від нових технологій супутникового телебачення (прямого супутникового мовлення або DBS-телебачення), в якому телесигнал передається на приймач від супутника, й кабельного телебачення, в якому сигнал переноситься до приймача за допомогою кабелю. (Джерело.)

Назад

Зрештою, тепер ви можете дивитися телеканали (та й інше відео) на будь-якому пристрої, що має вихід у інтернет  (навіть презентуючи перший iPhone, Стів Джобс наголошував: «і» — це скорочення від «інтернет»). Щороку кількість екранів на людину збільшується. Сучасний користувач має в середньому три пристрої, які можуть без перешкод транслювати відео. Українці, наприклад, за даними на січень 2016-го, дивляться 38 годин відео на тиждень, і ця цифра продовжує зростати.