Що переважає в медіа: правда чи брехня?

Люди здебільшого вважають, що можуть відрізнити правду від брехні, зрозуміти, коли хтось їх обманює. Тож коли раптом виявляється, що хтось обманював, а ви про це не здогадувалися, з’являється відчуття подвійного удару. Від того, що був обман, і від того, що його не виявили раніше. Будь-який обман — це своєрідний напад, приниження, повідомлення про низьку цінність обманутої людини.

Розгляньмо приклад

У суді розглядається справа про напад чоловіка на дружину (спроба вбивства). Причина нападу — чоловік випадково знайшов акаунт дружини в соцмережі, з якого видно: вона не тільки фліртує з іншими чоловіками, а має тривалі стосунки з іншим. «Це значить, вона обманює мене вже дуже давно!». Не зміг опанувати гнів із цього приводу й накинувся на дружину, хотів тут-таки її вбити. На щастя, не вдалося. Адже потім виявилося (оберіть найбільш імовірну причину):

а) акаунт був зовсім не його дружини, просто збіглося ім’я;

б) дружина мала фантазії, які не могла втілити в житті, то експериментувала в мережі;

в) хтось спеціально набрехав: створив акаунт дружини, щоб насолити чоловіку, зруйнувати його життя і спровокувати його гнів;

г) хтось просто невдало пожартував;

ґ) інше (придумайте ще можливі обставини).

Зробіть висновок із цього випадку. Чи маємо негайно діяти на основі інформації, отриманої з соцмережі? Як можна було перевірити інформацію в цьому випадку?

Дії в соцмережах уже розглядаються в судових справах як факти. Є випадки судового розгляду розлучень, на дії в мережі може зважати суд при розгляді справ про доведення до самогубства, є також випадки засудження за дії, скоєні в інтернеті.

Звідки береться брехня в інтернеті? Чому люди брешуть?

Брехня

Це свідоме викривлення інформації, її спотворення. Основа брехні — в бажанні отримати персональну вигоду. В основі маніпуляції, пропаганди і фейків — використання брехні.

Психологи проаналізували, з чого починається брехня, коли дитина вперше пробує казати неправду. Виявилося, що починається все із замовчування, коли не повідомляється правда, бо це невигідно. Цим брехня відрізняється від фантазування. Уявімо, що ви маєте кілька акаунтів у соцмережах. Наскільки вони ідентичні? Якщо ви експериментуєте й повідомляєте невідповідну інформацію про себе (свій вік, стать, зовнішність, особливості характеру), чи вважаєте ви це обманом?

Здавалось би, якщо нічого не казати, то і брехні не буде. Але в цьому й парадокс. Приховування правди — також брехня.

Якщо скласти одну напівправду з іншою напівправдою, що отримаємо в результаті?

Але ж у медіа реальність лише зображується, а отже якась частина реальності відсікається, не потрапляє на екран. Уся повнота реальності просто не може поміститися в медіа. У кожного медіаканалу є свої правила перетворення інформації. Кожен канал мав свою історію створення і вдосконалення цих правил, вони й надалі вдосконалюються.

Наприклад, соціальні мережі, до яких ми нині звикли так, наче вони були завжди, теж колись було придумано і створено. Про це написано книжки, знято фільми.

Порівняйте, наприклад, книжку про створення Фейсбуку «Випадкові мільйонери» (режисера Давида Пінчера) й фільм «Соціальна мережа». У якому випадку довелося більше відсікати реальності: у книжці чи в фільмі? Чому ви так думаєте?

Крім того, що медіа відбиваються якусь частину реальності, вони пояснюють те, що відбувається. Називають це певними словами. Усе це — інтерпретація. Важливо, як саме вибирається й висвітлюється інформація, чи не спотворює обраний шматочок усієї картини. Тоді показ частини правди може перетворитися на брехню, як показано у відомому мемі про пропаганду.

Інколи головна інформація не в тому, що сказано, а в тому, про що не сказали, змовчали.

Будь-яке ваше повідомлення в соцмережах сприйматиметься в тому контексті, в якому перебуває читач, а не в тому, в якому перебували ви, коли писали. Виокремлюючи частину реальності для передачі іншим, слід враховувати стан, у якому перебуватиме інша людина, що саме вона вважає реальністю, а що — брехнею.

Тому інколи й трапляється так, що одне й те саме повідомлення розуміється по-різному. Візьмімо для ілюстрації піраміду. В об’ємній фігурі один спостерігач бачить трикутник, а інший, дивлячись з іншого боку, — квадрат. У кожного з них своя правда, тільки в суперечці народжується істина.

Тому дуже важлива правдива комунікація, коли кожен казатиме правду про те, як саме він бачить реальність, а не приховуватиме чи прикрашатиме. Без правди ніколи не зрозуміти, з чим же ми маємо справу. Але щоби мати можливість із різних точок зору розглянути реальність, потрібне бажання розібратися й слухати іншого, — умови паритетного діалогу.

Часто кажуть, що можна збрехати, захищаючи від болючої правди. Але це ілюзія. Брехня не захищає, а принижує. Позбавляючи людину правди, ми не даємо їй можливості прийняти самостійне рішення, змінитися на краще, обрати інший шлях.

Інша річ — як саме казати правду. Ображати людину — чи шукати такі слова й умови, які зменшать негативні переживання. Правда не скасовує делікатності й турботи. Адже слово може вбити, таку велику силу має. Правдою не можна виправдати черствість і байдужість до людини. Варто думати про людину, якій від правди справді може стати боляче, й шукати спосіб так повідомити правду, щоби не нашкодити. Згадайте фільми, в яких порушується проблема правди і брехні. Обговоріть їх із друзями. Передивіться відому казку про правду і кривду.

Якими є психологічні наслідки брехні для того, хто постійно обманює інших? Втрачається відчуття правди, зникає довіра. Якщо людина звикла брехати іншим, їй здається, що й інші теж брешуть.