Як перевірити публікацію на «крадіжки»
Для перевірки плагіату функціонує чимало ресурсів, зокрема, такі антиплагіатники: CopeScape.сom; iТhenticate, PlagarismDetect, Plagiarisma, Turnitin, «Антиплагиат», Grammarly.
Є також приклади охочих заробити на недбалості, недоброчесності, байдужості та ліні, наприклад, деякі сайти пропонують оголошення на кшталт: «Можемо прибрати зайвий плагіат і збільшити унікальність до 70 %, 80 %, 90 %, навіть до 100 %». Звинувачення у плагіаті передовсім шкодять репутації людини (це те, що називають репутаційними ризиками). Наприклад, віце-президент США Джо Байден (за президентства Барака Обами в 2008–2016 рр.) був змушений 1988 року покинути президентські перегони через звинувачення у плагіаті. Також показовим є казус із промовою дружини кандидата в Президенти США Мелані Трамп (а тепер уже 45-го президента США), котра майже дослівно використала промову першої леді США Мішель Обами.
У плагіаті зізналася спічрайтерка пані Трамп, принесла публічні вибачення та подала у відставку, втім, відставку не було прийнято. Президент Угорщини Пал Шмітт подав у відставку через звинувачення у плагіаті. Місцевий університет позбавив його докторського ступеня після того, як з’ясувалося, що Шмітт використав у своїй дисертації уривки роботи болгарського науковця. 2011 року один із найпопулярніших міністрів, міністр оборони Німеччини Карл-Теодор цу Ґуттенберґ, якого також звинуватили в плагіаті при написанні докторської дисертації, подав у відставку. А 2013 року міністр освіти Німеччини Аннетте Шаван пішла з посади після того, як Дюссельдорфський університет позбавив її наукового ступеня. Політикиню звинуватили у плагіаті докторської роботи.
Варто додати, що на тлі цього гучного скандалу в Німеччині було запущено спеціальний сайт politplag.de для виявлення плагіату в наукових роботах місцевих політиків. Його заснував Мартін Хайдінгсфельдер, член Піратської партії Німеччини, від якої він балотувався в баварський ландтаг і в бундестаг.
Може видатися, що ці приклади — з якогось іншого життя й нас не стосуються. Але треба мати на увазі, що списування у школі — це також плагіат, коли не дуже розумний або не дуже старанний учень краде роботу іншого учня. А «реферати», в яких немає жодного власного слова, а тільки шматки чужих текстів, нерозбірливо скопійованих із Вікіпедії без посилань на першоджерела — то безсумнівний плагіат, за який у цивілізованих країнах можна дуже суворо поплатитися.
NB!
Може видатися, що ці приклади — з якогось іншого життя й нас не стосуються. Але треба мати на увазі, що списування у школі — це також плагіат, коли не дуже розумний або не дуже старанний учень краде роботу іншого учня. А «реферати», в яких немає жодного власного слова, а тільки шматки чужих текстів, нерозбірливо скопійованих із Вікіпедії без посилань на першоджерела — то безсумнівний плагіат, за який у цивілізованих країнах можна дуже суворо поплатитися.
На цьому сайті кожен за певну суму може перевірити наукові роботи, написані політиками.
На жаль, в Україні таких ресурсів дуже мало. А от плагіат політичних програм та й використання одного комп’ютера для написання програм різними кандидатами час від часу відстежуються.
Ірина Федорів (рух «Чесно») в інтерв’ю «Громадському радіо» про технічних кандидатів (тобто кандидатів, що не мають жодного шансу на перемогу, а лише забирають голоси в опонента) на проміжних виборах до парламенту, що відбулися 17 липня 2016 року сказала: «На Луганщині ми побачили, що 31 програма кандидатів створена на одному комп’ютері. Можемо припустили, що це технічна “пачка” одного кандидата, для якого ці вибори мали дуже велике значення».
США та Німеччина
Університети США та Німеччини ретельно стежать за недопущенням плагіату своїми студентами, ціна питання — значна. Відмова в допуску до складання іспитів, штраф (від 10 до 50 000 євро — Німеччина), відмова в переході на наступний курс і навіть виключення з університету.У США для уникнення плагіату та його попередження рекомендується навіть до перефразування давати посилання на джерела і загалом зводити цитування до мінімуму. На додаток до прямих вказівок не красти чужих ідей і слів системи цитування джерел вимагають надати всю бібліографічну інформацію (автор, назва, рік, видавництво, сторінки, параграфи тощо) про конкретні джерела всіх даних і тверджень. Зокрема, радять дотримуватися певних правил оформлення письмових робіт, акцент на правильному цитуванні.
Факт плагіату в одних випадках довести легко, в інших — важко.
Цікавий факт — боротьба Гаррі Поттера проти Тані Гроттер (авторка першого — великобританська письменниця Джоан Роулінг, автор іншої — російський письменник Дмітрій Ємєц). Джоан Роулінг подала в суд на Дмітрія Ємця, коли його книжку «Таня Гроттер та магічний контрабас» готувалися видати в Амстердамі. Авторка наполягала, що книга копіює її твір «Гаррі Поттер та філософський камінь». Суд письменниця виграла. Одним із аргументів-заперечень Дмітрія Ємца в плагіаті, в котрому прямо письменника не звинуватили, полягав у тому, що його історії, зрештою, пародія.
Ціна судових позовів за плагіат залежить від «ціни питання». В американській музичній індустрії, наприклад, обертаються мільярди доларів, тому й розмір позову може сягати величезних сум.
У 2015 році в Лос-Анджелесі суд присяжних зобов’язав авторів пісні Blurred Lines Фаррелла і Робіна Вільямса Тіка виплатити 7,3 млн дол. сім’ї Марвіна Гея за порушення авторських прав, повідомляє Variety. Журнал називає цей вердикт знаковим для музичної індустрії. Стверджувалося, що композиція Вільямса й Тіка, яка стала хітом у 2013 році, є плагіатом і нагадує пісню Гея Got to Give It Up 1977 року. Позов було подано проти Вільямса, Тіка, а також проти Кліффорда Харріса-молодшого. Загалом родина Марвіна Гея вимагала понад 25 млн доларів.
Та поки що найбільшим штрафом в історії судових патентних суперечок є перемога невеликої канадської фірми I4i LP у суперечці з найбільшим технологічним «монстром» світу, корпорацією Microsoft. Американський суд визнав корпорацію винною у крадіжці технологій для текстового редактора Word і оштрафував її на 290 мільйонів доларів.
Тим, хто любить оперувати статистичними даними, володіє англійською й хоче знати більше прикладів із судової практики, радимо завітати на сайт Plagiary та ознайомитися з зібраними випадками плагіату «Cases of Plagiarism Handled by the United States Office of Research Integrity 1992–2005».
Тема плагіату не пройшла повз увагу інтелектуального детектива, наприклад, одна з історій про феноменального детектива Ніро Вульфа та його гострого на язик помічника Арчі Гудвіна (автор Рекс Стаут) називається «Смертельний плагіат». У ній ідеться про те, як автори можуть заграватися в плагіатові ігри, використовувати фальшований плагіат як інструмент шантажу.
Звісно, що й кінематограф відгукнувся на цю тему, зокрема, є цікава кінострічка «Слова» про поцуплений письменником рукопис, що зробив його дуже відомим, про безсоромність, сумління та викриття. Ролі зіграли Бредлі Купер, Джеремі Айронс, Олівія Вайлд.
Також цікавий випадок плагіату відбито в художній стрічці режисера Тіма Бертона «Великі очі», в якій описано історію про те, як чоловік художниці Маргарет Кін видавав її твори за свої й заробив на цьому величезні гроші.