Все, що потрібно знати про копірайт
Мало хто замислюється над тим, що все, що ми бачимо, читаємо, слухаємо, створено кимось. І права на те, що створено творчою уявою, талантом, працею людини, належить автору твору.
Тому дуже важливо знати, як саме можна використовувати створене іншими людьми, як правильно посилатися на джерело, що робити, щоби не порушувати закону й уникнути небезпеки судового переслідування за неправильне використання створеного іншими.
Саме ці питання й регулює розділ права, який називається «авторське право».
Звідки взялось авторське право і як воно впливає на наше життя?
Майже всі росіяни впевнені, що першим радіо винайшов Олександр Попов. А от західні науковці, хоча й віддають належне науковому внескові пана Попова, переконані: радіо винайшов Гульєльмо Марконі.
Річ у тім, що обидва винахідника працювали над одним і тим самим питанням у той самий час, паралельно, й узагалі не знали один про одного. Однак Марконі виявив передбачливість і захистив своє право на винахід тим, що отримав патент. Крім того, в Європі активно почали розробляти тематику радіо, відчули його комерційну привабливість. А от пан Попов навіть не намагався запатентувати свій винахід — а в Російській імперії не змогли належним чином оцінити величезної вигоди від використання радіохвиль для зв’язку.
Цей випадок — далеко не єдиний: суперечки щодо авторства ведуться постійно, це стосується й наукових винаходів, і музики, й літературних текстів, і багато чого іншого.
Питання встановлення авторства, часу створення об’єкта й убезпечення від привласнення авторських прав завжди цікавило не лише авторів та їхніх нащадків і правонаступників, а й мистецтвознавців, дослідників, істориків, криміналістів та правників.
Отож, авторське право існує саме для того, щоби все працювало злагоджено, справедливо, суперечки за авторство вирішувалися цивілізовано, в судовому порядку, а не зводилися до авторських образ та бійок професорів.
Авторське право зародилося ще у XVII ст., коли певні особи (автори або поширювачі творів) отримували привілеї на музичний, літературний твір або ж на книжку у вигляді підписаних та виданими монархами документів. Першим в історії людства законом про авторське право вважається Статут Королеви Анни, ухвалений ще 1709 р. У Великобританії. Цікаво, що стосувався цей акт насамперед літературних творів. За автором на 14 років від дати першої публікації закріплялися виключні права на твір, водночас дозволялося передати права за винагороду книговидавцю.
Міжнародний період розвитку системи авторського права розпочався з підписання в 1886 р. Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (нині вона чинна в редакції 1971 року), яка передбачала охорону прав автора, при цьому достатнім був сам факт створення твору. Цей документ розробляв і гаряче підтримував відомий французький письменник Віктор Гюґо та його «Міжнародна асоціація літератури та мистецтва» під упливом французького «права автора».
І лише в 1952 р. в Женеві було прийнято Всесвітню конвенцію про авторське право, спрямовану на створення міжнародно-правового інституту регулювання відносин у цій сфері для широкого кола держав.
Це держави, для котрих Конвенція є чинною, фактично це означає, що Конвенцію підписали з боку уряду, а потім ратифікували парламенти, або ж приєднання до Конвенції забезпечили інші належні конституційні державні органи.
Держави-учасниці Конвенції
Це держави, для котрих Конвенція є чинною, фактично це означає, що Конвенцію підписали з боку уряду, а потім ратифікували парламенти, або ж приєднання до Конвенції забезпечили інші належні конституційні державні органи.
Для України Конвенція набула чинності 17 січня 1994 року. У такий спосіб ми закріпили право на захист авторських прав українських громадян за кордоном, але й зобов’язання не порушувати авторських прав громадян інших країн — членів Конвенції.
Отже, держави-учасниці повинні забезпечувати захист на своїй території авторських прав громадян-авторів інших держав — учасниць Конвенції. Це означає, що держава має боротися з піратськими сайтами, піратською продукцією, що законодавство має містити норми та відповідальність для тих, хто порушує авторські права. Це означає, зокрема, що українські видавництва не можуть видавати, скажімо, книжку «Маргаритко, моя квітко» німкені Крістіне Нестлінґер, як і коли їм заманеться, а спочатку мають придбати авторські права / ліцензію. Наприклад, в Україні право на видання українською мовою роману «Маргаритко, моя квітко» належить видавництву «Урбіно», бо це право було придбано в німецьких видавців Крістіне Нестлінґер.
А тепер поміркуймо, чи ми є відповідальними та законослухняними? Зізнайтеся чесно, кому не доводилося дивитися новеньке кіно, скачане з сайтів?
Чи хто не качав в інтернеті улюблену музику? Чи хто не читав нової книжки сучасного українського автора або авторки, котрої ще немає у продажу, але на сайті текст уже викладено?
Коли ми користуємося піратськими сайтами — ми порушуємо авторські права. Якщо фільм показується в кінотеатрі, диск чи книжка продаються у крамниці, а ми в цей час свавільно скачуємо його з якогось сайту, ми порушуємо права автора / авторки.
Фільм, книжку, фотографію, музику чи малюнок створює конкретна людина або ж група людей. Потім пісню, наприклад, записують музиканти, і їхнє виконання цієї пісні також захищається авторським правом.
Багато людей задіяні у створенні кіно чи анімації. Автори самостійно визначають, як поширювати твір, кому продавати або ж передавати права, на яких умовах. Такі права називають суміжними: бо вони захищають цілий об’єкт, твір, у якому поєднано роботу декількох авторів (наприклад, композитора, автора слів, співака — для пісень, режисера, оператора, акторів — для фільмів тощо). Інколи автори вирішують викладати продукт у вільний доступ, і тільки за наявності такого зафіксованого бажання ми можемо вільно використовувати твір.
Авторські права не є вічними. Мистецькі твори, створені сторіччя й більше тому, є суспільним надбанням, хоча ім’я автора залишається за твором довічно. Утім, і тут є особливість. Якщо музику, створено, наприклад, у XII сторіччі, а авторський запис цієї мелодії зроблено нині, то авторські права виникнуть у виконавця, який також буде вирішувати, як поширювати таку музику.