Чому не можна цупити інформацію (етичні та юридичні аспекти)?

Якщо хтось, наприклад, вкраде смартфон в іншої людини, такі дії будуть кваліфікуватися як крадіжка, це кримінальний злочин, за котрий передбачено, зокрема, позбавлення волі на строк до трьох років (стаття 185 Кримінального кодексу України). Якщо хтось поцупить технічну документацію до нового смартфона, дизайн моделі тощо, видаватиме за свій винахід і продаватиме, це можна кваліфікувати як шахрайство (стаття 190 Кримінального кодексу України) та порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію (стаття 177 Кримінального кодексу України), що також може «забезпечити» винному або винній позбавлення волі на строк до двох років.

Те саме стосується й інформації. Є крадіжка носіїв інформації: журналів, збірок та навіть сайтів. А є крадіжка та привласнення самої інформації, або ж недобросовісне використання — без посилань на автора, джерело першого оприлюднення тощо.

Стаття 176 Кримінального кодексу України передбачає: якщо в судовому порядку буде доведено, що той / та, хто незаконно використовував чужі твори, завдали істотної шкоди автору / авторці, їх може бути покарано ув’язненням строком до двох років.

В інших випадках на крадіїв та незаконних поширювачів лягає цивільна відповідальність, що вимірюється фінансово — у штрафах. Крім того, у статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачається адміністративна відповідальність за незаконне використання об’єктів права інтелектуальної власності — адміністративний штраф від 170 до 3400 гривень.

Також слід мати на увазі статтю 164-9 КУпАП, що встановлює адміністративну відповідальність за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних — адміністративний штраф від 170 до 1700 гривень.

Щоби не потрапити в халепу, — за порушення авторських прав можуть як накласти штраф, так і порушити кримінальну справу, — варто пам’ятати бодай одне просте правило: поширювати можна лише той продукт, ліцензія якого дозволяє це робити, або ж якщо його створено не менше 75 років тому (для українських об’єктів — 70 років) або з часу смерті його автора минуло 75 років (стосовно українських авторів — 70 років).

Поширювати інформацію можна із обов’язковим посиланням на автора та на першоджерело, де цю інформацію було опубліковано.

Репутація кожного з нас — дуже важлива й часто цілком матеріальна річ. Ніхто ніколи не привласнить літери, ноти, кольори. Навіть дивно, що досі вдається створювати оригінальні твори за допомогою такої обмеженої кількості інструментів. Але кожний новий роман, телевізійний серіал, радіопрограма, аналітична стаття, інсталяція, пісня, що вражають нас, доводять: це цілком можливо і в XXI сторіччі. І це також очевидний доказ того, що творити можна без плагіату й крадіжок інтелектуальної власності.