На хвилях свободи

Радіо сприяло поваленню не одного режиму. Саме по радіо культові промови до французького народу проголошував Шарль де Голль під час окупації Франції у Другій світовій війні. Нацистська влада не змогла заглушити голосу Руху опору. Подібне відбувалось і в інших країнах.

У радянські часи непідцензурне, нерадянське радіо називали «голосами». Ці «голоси» слухали переважно вночі тихцем. Але спершу їх треба було «зловити», тож радіостанції весь час трохи змінювали частоту, на якій мовили. Про «голоси» не можна було говорити вголос на людях — завеликою була небезпека покарання.

Забороненими плодами були, зокрема, програми «Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» (англ. Radio Free Europe / Radio Liberty, або RFE/RL), які за фінансової підтримки уряду США зусиллями талановитих емігрантів із СРСР та країн Східної Європи несли у країни соціалістичного блоку разом із західною музикою західні цінності. Такий підхід назвали сурогатним мовленням.

«Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» надавало голос дисидентам та опозиційним рухам, що зародилися наприкінці 1980-х та початку 1990-х і стали лідерами нових посткомуністичних демократій. У 1995 році штаб-квартира радіо, що майже півстоліття була в Мюнхені, переїхала до Праги на запрошення президента Чеської Республіки Вацлава Гавела.

RFE/RL має власне бюро майже в кожній із країн, де веде мовлення, й називає своєю головною метою самоліквідацію: досягнувши задовільного рівня демократизації суспільства, обіцяє піти (на сьогодні радіо припинило мовлення, зокрема, в Угорщині, Польщі, Словаччині, Естонії, Латвії, Литві, Словаччині, Хорватії, Чорногорії, Болгарії та Румунії), а допоки слугуватиме моделлю журналістської етики й точності фактів для місцевих медіа.

А ось вам рецепт популярності по-іранськи: не подобається владі й… жіночий спів. «Радіо Фарда» https://www.radiofarda.com/ — іранська служба «Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» не має локального бюро, але має найбільшу з-поміж інших служб аудиторію радіослухачів. У січні 2017 року її прямі ефіри зібрали близько десяти мільйонів прослуховувань (на другому і третьому місцях — Афганістан та Росія, які разом мали близько семи мільйонів прослуховувань). Увесь штат бюро перебуває поза межами Ірану й нерідко отримує погрози від численних анонімів.

«Радіо Фарда», що в перекладі з перської означає «радіо завтра», настільки докучає декому з іранців усередині держави, що вони навіть створили на нього пародію — сайт «Радіо Діруз» http://radiodirooz.com/ («радіо вчора») з таким же логотипом та інтерфейсом, де публікують фейкові новини та висміюють особисте життя іранських журналістів-емігрантів.

Етнічні питання, питання релігійної дискримінації, дискусія щодо віри й обрядів та навіть теорія Дарвіна — все це табу в цій країні теологічної диктатури. Редактор служби Арманд Мостофі припускає, що якби середовище було бодай трішки ліберальнішим, боротися за увагу слухачів було би складніше. Один із найкращих способів примножити аудиторію, за його словами, — транслювати пісні у виконанні жінок, що заборонено в ефірі будь-якого іранського радіо чи телебачення, бо нібито може викликати в чоловіків гріховні думки. «Радіо Фарда» цього не цурається.