Інтернет наших батьків

До кінця 1990-х років доступ до інтернету був доволі незручним. Перш за все, швидкість була вкрай невисокою — відкрити поштову скриньку могло зайняти кілька хвилин. Інтернет-зв’язок вимірювався в кілобайтах на секунду (Кб/сек).

Кілобайт (Кб) — міжнародна одиниця вимірювання інформації, містить 1024 байти. Для порівняння: документ Word (docx) на 1–3 сторінки тексту «важить» 7–10 Кб. Провайдери пропонували максимальне підключення у 64 чи 128 Кб/сек, насправді ж швидкість була набагато меншою. Нині ж стандарт якісного інтернету — це десятки мегабайтів на секунду. Запитайте себе: скільки часу ви би завантажували фотографію, зроблену на сучасний смартфон (5–10 Мб) при швидкості інтернету в 50 Кб/ сек?

Наші батьки також не знали, що таке безлімітний інтернет. Провайдери пропонували пакети в 50–100 чи 200 Мб на місяць. Тепер такий об’єм інтернет-трафіку видається знущанням.

Чому ж інтернет був повільний? Перш за все не дозволяли технічні можливості. Якщо нині ми звикли до оптоволокна, яке забезпечує подачу широкосмугового інтернету, то в 1990-х та на початку 2000-х інтернет проводився через… дроти телефонних ліній. Підключитися до інтернету на той час — це підключитися за технологією dial-up, добре впізнаваною для наших батьків своїм звуковим сигналом з’єднання.

Якщо ви були підключені до інтернету через dial-up, то на час сеансу в інтернеті ніхто не міг до вас додзвонитися, адже лінія була зайнята передачею даних.

Незручність користування інтернетом була обумовлена й незручністю інтерфейсу інтернету — наприклад, перед користувачем системи Unix відкривався екран без графічних елементів у вигляді зеленого тексту на чорному тлі — працювати в Unix означало набирати на клавіатурі команди системі й отримувати відповіді.

Поява на ринку операційної системи компанії Microsoft Windows 95 і згодом 98 змінила розвиток інтернету. Це були перші системи, схожі на сучасні: на моніторі відображалися робочий стіл, папки та працювали браузери — спочатку популярний Netscape, згодом — майкрософтівський Internet Explorer.

Користувачі інтернетом кінця 1990-х не тримали відкритими з десяток вкладок у браузері, як це роблять нинішні користувачі. У ті роки завантажити 2-3 вкладки було проблематично — мала швидкість інтернету й слабкі комп’ютери. Потрібно було чекати на завантаження графічних елементів, тому сайти містили переважно текстову інформацію. Доступ до інтернету був переважно в інтернет-клубах, домашній інтернет був обумовлений наявністю стаціонарного телефону, який також мали не всі. Як виглядали сайти в 1990-х роках, можна переглянути на твітер-акаунті wayback_exe.

Як інтернет змінив мову

«Навіщо платити більше?» — так рекламодавці змагаються між собою в очах покупців. Користування ґаджетами у спілкуванні в інтернеті ніби передбачає схоже питання: «Навіщо писати багато?». Спілкування в мережі стало максимально лаконічним — тут вживають абревіатури, скорочення. Зрештою, саме в інтернеті виникли сотні нових слів і термінів.

Джерело: coolwearable.com via GIPHY

Соціальні мережі теж задають стандарт лаконічності. Наприклад, Твітер обмежує довжину вашого повідомлення 140 символами латиницею (або 70 символами кирилицею) — тим самим привчає лаконічно висловлювати думки. Те ж саме стосується текстових повідомлень від мобільних операторів — пиши в 140 символів або ж плати більше як за одне повідомлення. На заміну невербальному спілкуванню у вигляді жестів, міміки, рухів тіла прийшли смайлики, гіфки, стікери, які ми надсилаємо нашому співрозмовнику через смартфон чи планшет, щоби виразити свої емоції.

Перший мейл був надісланий 1972 року, й відтоді до листів, які люди пишуть вручну й надсилають поштою, додалася швидка й дешева комунікація через мережу. Мало хто пише довгі листи на кілька сторінок в онлайні, довгі листи видаються ознакою епістолярного жанру попередньої епохи. Звісно, довжина мейла може бути хоч у тисячу рядків, однак кількість листів у наших скриньках зростає швидше, аніж ми можемо їх уважно прочитувати. Тридцять, сорок чи навіть двісті й більше непрочитаних листів у наших скриньках — це стрес для мозку.

Інтернет докорінно змінює мову, додаючи нові слова в повсякденність і змінюючи значення старих слів. До 1980 року люди не використовували слово «download» (завантажувати), до 1991 року слово «toolbar» асоціювалося з пилами та молотками, розвішаними на стіні в гаражі. Десять років тому все ще існував поділ на «стаціонарні телефони» та «мобільні телефони». Нині слово «телефон» уже за визначенням приписується мобільному телефону, оскільки стаціонарні телефони, щонайменше в наших квартирах, потроху виходять із ужитку.

Люди все більше використовують скорочення. Пересилаючи чийсь мейл іншому колезі, співробітник напише на початку листа FYI, або «for your information» («до вашої уваги»). У довідкових текстах пишуть FAQ або «frequently asked questions» («найбільш типові запитання»). У діловій комунікації часто можна побачити листи від боса до підлеглих із припискою «ASAP» або «as soon as possible» («якнайшвидше»).

У молодіжному сленгу ще донедавна можна було почути або побачити абревіатуру LOL. Спочатку означало «laugh out loud» («гучно сміятися»), але нині все більше використовується як «lot of love» («багато любові»). Такі скорочення іноді називають «інтернет-мемом» — схоже до популярних фраз, які циркулюють у соцмедіа, як-то «Чак Норіс», «зняли в Нацгвардію», «золотий батон», «Кривавий пастир», «у детишек отобрали кусочек счастья» та, звісно, «Янукович та вінок».

У часи інтернету та вдосконалення технологій користувачі створюють сотні нових слів, нерідко англіцизмів (англійська — мова інтернету), яких не існувало десять чи двадцять років тому. Тепер стало звичним говорити «гуглити», «чекінитися», «робити селфі», «заінстаграмити», «пінгувати», «серфити» тощо. Кожен із нас є творцем нового словника мови, підмічаючи нові поєднання слів чи нові терміни. На сайті Urban Dictionary кожен може додати нове слово чи переглянути нові слова багатьма мовами світу.