Як управляють емоціями?

Під час війни в Перській затоці американці мали величезну перевагу в технічному плані, тому війна стала здебільшого плацдармом для відпрацювання інформаційних і психологічних засобів. На позиції іракців скинули 5 млн листівок. А одного разу перед наступом американських військ іракські солдати побачили в небі… Пророка Мохаммеда. Величезна постать його закликала військових не проливати людської крові, бо це не те, що потрібно Аллаху. Боговірних мусульман охопив страх, і перш ніж вони отямилися, американські військові виконали всі поставлені завдання. Це було найуспішніше лазерне 3D-шоу в історії воєн.

На практиці маніпулювання інформацією, про яку ми говорили вище, дає мало, якщо його не посилити емоціями. І з вами це роблять частіше, ніж вам здається.

Джерело зображення: un-gif-dans-ta-gueule.tumblr.com via GIPHY

Емоційна та оцінна лексика

Це найпростіше, що може використовувати маніпулятор. У рекламі вам розповідають про «найкращу» якість, «стильний» дизайн, «витончений» смак. У неякісних новинах вам розкажуть про «злочинний» законопроект «знахабнілої» влади або «зборище маргіналів» на опозиційному мітингу. Це робиться для того, щоби за допомогою звичайних слів викликати у вас потрібну емоцію.

Музика та інші звуки

Дивлячись відео, ми більше уваги звертаємо на слова, які звучать, і на зображення на екрані. А чи уважні ми до музики та інших звуків, що лунають у процесі? Спробуйте провести експеримент — подивіться фільм жахів без звуку. Чи стане вам страшно без моторошної музики, завивання вітру, хрипіння-гарчання, жахливих криків?

Різна музика викликає в нас різні емоції — це не лише всі знають, цим також уміють користуватися.

Барабанна музика викликає в нас приплив адреналіну. Людина приходить у стан збудження, тривоги й готовності до дії. Свого часу мітинги політичних сил Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко часто супроводжувалися концертами барабанщиків.

Насичений монотонний бас (а ще й підсилений барабаном із низьким тембром — «діжкою») викликає стан тривоги і страху. Фортепіано, як правило, заспокоює; віолончель також.

Звертайте увагу на інші звуки «за кадром». Хрипіння, гарчання додають для більшої моторошності. Приглушені крики (або звуки, схожі на крики) теж дають подібний ефект, уводячи в стан жаху. Цвірінькання пташок, дзюрчання струмка — це заспокійливі звуки.

Якщо ви дивитеся відео, яке претендує на правду (репортаж, документальний фільм, журналістське розслідування), й помічаєте емоційно заряджену музику або специфічні звуки — будьте пильні: вами можуть маніпулювати.

Кольори

Вплив кольору на психіку людини детально досліджений і ні для кого не є таємницею. Його враховують компанії, коли розробляють свій логотип; партії, обираючи свій прапор; дизайнери інтер’єрів і модельєри й усі інші люди, які мають справу з візуальними образами.

Так, червоний і помаранчевий кольори збуджують, подразнюють, а блакитний заспокоює. Тому в українській політиці революційні сили так часто обирають перше, а ті, що «за мир і стабільність», — друге. Комбінація жовтого й чорного — знак небезпеки (саме так забарвлені небезпечні комахи й деякі отруйні тварини), темно-червоний — агресивний колір (колір крові). Комбінація зеленого, жовтого й червоного — кольори нашої природної їжі, тому їх так багато в інтер’єрі та логотипах супермаркетів і продуктових магазинів.

Емоційно забарвлені образи

Ці образи можуть або вам показувати, або згадувати в тексті. Так чи інакше, вони провокують нас на емоції, потрібні маніпуляторові.

Старі люди, жінки, діти. Це такий узагальнений образ безпомічних людей, який одразу викликає в нас наш інстинкт — ще з кам’яної доби — допомогти слабшому. Ми відразу автоматично жаліємо цих людей та обурюємося діями того, хто їх ображає. Якщо треба звинуватити міську владу за вимкнення опалення або «фашистську хунту» в геноциді — відразу кажуть, що від дій цих поганців страждають «старі люди, жінки і діти».

Якщо треба, щоб у читача (глядача) «защемило серце», — йому нагадують щось із дитинства. Якщо треба, щоби люди відчули патріотичне хвилювання, — ставлять у кадр національний прапор, вмонтовують сцену з виконанням національного гімну чи якісь моменти національної гордості. Злякати взагалі просто — варто лише намалювати кров, хай у камеру щирить ікла здоровий пес, а ворожі солдати розпинають хлопчиків і ґвалтують усіх навколо.

Так само емоційно солдати в окопах сприймають згадки про своїх рідних, а матері в тилу — про своїх синів в окопах. Жінкам особливо болітиме тема «наших дітей», а чоловікам — «годувати сім’ю».