Інформаційна війна. Поле битви — мозок

Ми вже казали, що інформаційна війна сама по собі не з’явилася у ХХІ столітті. Інформація завжди була інструментом ведення бойових дій. Та лише з розвитком новітніх систем комунікацій та ЗМІ вона перетворилася на потужний ресурс та інструмент, яким уряди країн досягають своїх цілей. А нова стратегія, яку взяла на озброєння Російська Федерація у війні проти України, взагалі передбачає використання в першу чергу інформаційних ресурсів.

Так ведуться війни в добу інформації.

Навіть якщо вам здається, що лінія фронту далеко від вас. Навіть якщо ви «не цікавитеся політикою». Ви є мішенню. Вас спонукатимуть до якихось дій (чи, навпаки, до бездіяльності), щоби полегшити роботу військових. Які саме можуть бути ці дії? А це вже залежить від того, де саме ви перебуваєте.

Чого від вас хочуть?

Щоби зрозуміти свою роль на інформаційному фронті, уявіть головнокомандувача країни, яка хоче розпочати війну. У його розпорядженні — величезні ресурси, гроші на війну є, армії кишенькових ЗМІ чекають на його накази.

Перша проблема, з якою він стикається: воюватиме не він особисто, а громадяни. А ризикувати життям невідомо за що не надто цікаво. Як їм пояснити, навіщо йти і вбивати інших? Це стає першим завданням для пропаганди. Як це працює — можете подивитися у відеоблозі «Все как у зверей».

Ідемо далі. Війну розпочато. Країна-агресор мобілізувала своїх громадян, атакувала країну-жертву, зайняла частину її території ймає намір рухатися далі. Яку пропаганду веде така країна? Якої поведінки й від яких людей очікує її уряд?

Прифронтова територія країни-жертви

Важливість: тут розташовані війська захисників. Це територія, на якій невдовзі планують бути війська агресора.

Цілі пропаганди агресора: щоби місцеві мешканці не підтримували бійців своєї країни, ставилися до них як до чужинців. Не годували, не перев’язували поранених, не подавали патрони. Чекали приходу військ агресора як визволителів і зустріли їх із радістю, допомагали в орієнтуванні, виказували позиції ворога.

Що їм кажуть: ваш уряд куплений і корумпований, країна приречена на голодну смерть, там коїться хаос і безлад. Війна потрібна іншим країнам, а ваш уряд — лише маріонетка. В уряді сидять люди, які заробляють на цій війні. Вони розв’язали цю війну й не хочуть її припинити. Ви ніколи не належали тій країні, це історична несправедливість. Солдати тієї країни для вас вороги, вони прийшли на вашу землю й чинять тут насильство. Грабують, убивають, руйнують школи й садочки. Ця війна не проти нас, а проти вас, це геноцид. Ми прийшли вас захистити. У нашій країні добробут і порядок, ви будете отримувати зарплати й пенсії. Наші солдати ввічливі і дружні.

Тил країни-жертви

Важливість: тут живуть молоді хлопці — майбутні солдати країни-жертви. Тут живуть друзі й сім’ї тих солдат, які тепер на фронті. Тут живуть виборці уряду, проти якого воює агресор. Тут живуть платники податків, на які уряд країни-жертви веде війну.

Цілі пропаганди агресора: щоби новобранці не хотіли воювати. Щоби сім’ї солдат були проти того, щоби солдат воював, переконували його скласти зброю або дезертирувати. Щоб люди фінансово не підтримували добровільних батальйонів. Щоб вони були проти війни, вважали її непотрібною й зайвою, не підтримували цього уряду й були готові проголосувати за її припинення за будь-яку ціну (а ціну назве країна-агресор). Щоби на цій територій було більше хаосу й безладу, люди займалися розборками між собою, а не війною з нами.

Що їм кажуть: в армії безлад і хаос, іти на фронт — це лише задарма віддати життя. Матері, не пускайте своїх синів у військомати. Чоловіки, ваша справа — ростити дітей, а не воювати. Окуповані території ніколи не були вашими. Там навіть вашою мовою не говорять, то хай вони йдуть під три чорти. Це не ваша війна; це насправді потрібно іншим країнам, а ваш уряд — маріонетка. В уряді сидять люди, які заробляють на цій війні; вони розв’язали цю війну і не хочуть її припинити. Голосуйте за «партію миру», а краще — зробіть ще одну революцію. (Також збурюються конфлікти між різними етносами, конфесіями, регіонами, будь-які інші протиріччя всередині суспільства.)

Бійці країни-жертви

Важливість: це люди, які безпосередньо чинять військовий спротив агресору. Вони стріляють у солдат країни-агресора.

Цілі пропаганди агресора: щоб вони перестали стріляти. Або перейшли на інший бік, або дезертирували, або здалися в полон. Як мінімум — саботували накази й не стріляли в бійців країни-агресора.

Що їм кажуть: це не ваша війна, вона насправді потрібна іншим країнам, а ваш уряд — лише маріонетка. Ваш уряд куплений і корумпований, він заробляє на цій війні, він розв’язав цю війну й не хоче припинити. Він кинув вас помирати ні за що. У вашій армії хаос і безлад, і йти на фронт — це задарма віддати своє життя. Ваша справа — ростити дітей, а не воювати. Вас чекають матері й діти, подивіться, вони проти війни. Окуповані території ніколи не були вашими. Там навіть вашою мовою не говорять, то хай вони йдуть під три чорти. Перемога неможлива, у нас беззаперечна перевага. Полон — це почесно; це розумний, мудрий вибір чоловіка, який хоче зберегти життя для дітей, що є найважливіше. У полоні до вас ставитимуться гідно і з повагою. Наші солдати ввічливі й дружні, вони радо зустрінуть вас, допоможуть і відправлять додому.

Бійці країни-агресора

Важливість: це люди, які безпосередньо виконують військові завдання. Вони стріляють у солдат країни-жертви.

Цілі пропаганди агресора: щоби вони продовжували виконувати накази й мали високий бойовий дух.

Що їм кажуть: ми все ближче до перемоги. Ворог деморалізований, у його стані хаос і безлад. У нас — порядок і дисципліна. Ворожий уряд куплений і корумпований, він заробляє на цій війні, він розв’язав цю війну й не хоче припинити. Люди страждають, ми ідемо їх рятувати від геноциду. Наша місія священна, ми виконуємо свій національний / інтернаціональний обов’язок перед людством. Ми готові померти за бога і батьківщину, за мир на землі. Це героїчна смерть, найкраще, що може спіткати справжнього чоловіка. Ваші матері й діти пишаються вами. Полон — це ганьба. Наші командувачі мудрі, наша перевага очевидна, і перемога буде нашою.

Окупована територія

Важливість: тут безпосередньо розташовані бойові частини агресора. Мешканці цих територій колись були громадянами країни-жертви, а в майбутньому мають належати країні-агресору.

Цілі пропаганди агресора: щоби вони боялися повернення солдат своєї країни й чинили спротив їх поверненню. Щоби вони не хотіли повертатися до своєї країни й підтримували створений нами «народний уряд». Щоби вони допомагали нашим бійцям, годували, лікували, подавали патрони.

Що їм кажуть: уряд країни-жертви куплений і корумпований, країна приречена на голодну смерть, там коїться хаос і безлад. Як добре, що ви вже не належите тій пропащій країні. Те, що ви колись їй належали, це історична несправедливість. В уряді тієї країни сидять люди, які заробляють на цій війні; вони розв’язали цю війну й не хочуть її припинити. Солдати тієї країни для вас вороги, вони прийшли на вашу землю й чинять тут насильство. Грабують, убивають, руйнують школи й садочки. Ця війна не проти нас, а проти вас; ми захистили вас від геноциду. У нашій країні добробут й порядок, ви будете отримувати зарплати й пенсії. Наші солдати ввічливі і дружні, вони допомагають вам. Поки що нам складно, але мир, добробут і стабільність скоро настануть.

Тил країни-агресора

Важливість: тут живуть майбутні солдати країни-агресора. Тут живуть друзі й сім’ї солдат, які нині на фронті. Тут живуть виборці уряду агресора. Тут живуть платники податків, на які він веде війну.

Цілі пропаганди агресора: щоби новобранці хотіли воювати. Щоби сім’ї солдат підтримували вибір хлопців іти на війну. Щоби вони були переконані, що ця війна потрібна, й голосували за чинний уряд як єдиний, що здатен захистити мир.

Що їм кажуть: уряд країни-жертви куплений і корумпований, країна приречена на голодну смерть, там хаос і безлад. Цей уряд є зборищем маніяків (які діють в інтересах інших держав). Їхня армія — натовп садистів; вони чинять геноцид, і це напад на все людство. Наш святий обов’язок — захистити жінок і дітей. У нашій армії порядок, командири мудрі, годують добре, колектив дружний. Наші солдати — герої, і їх чекають як рятівників. Весь світ наклав на нас санкції, але він сам страждає від них більше, ніж ми. А ми без пармезану зможемо рік прожити. Наша перевага очевидна, й перемога буде нашою.