Історія фотографії як бажання зупинити мить
Камера-обскура, яку можна вважати прототипом сучасних камер, уперше згадується китайським філософом Мо-Цзи в V ст. до н. е. Це найпростіший пристрій, що дозволяє отримувати оптичне зображення об’єктів, але не дозволяє зафіксувати його. Камера-обскура — це світлонепроникний ящик (це може бути й більший простір, скажімо, кімната) з отвором в одній зі стінок та екраном (матовим склом або аркушем білого паперу) на протилежній стінці. Промені світла, проходячи крізь отвір діаметром від 0,5 до 5 мм, створюють перевернуте зображення на екрані (або на протилежній від отвору стіні кімнати).
Роджер Бекон (1219/1220–1292) використовував камеру-обскуру для безпечного спостереження сонячних затемнень, а Леонардо да Вінчі описав принцип її роботи у своєму «Атлантичному кодексі» (1502). Майстри золотої доби голландського живопису, зокрема Ян Вермер, використовували камеру-обскуру для досягнення фотографічної достовірності (хоча ця інформація й не є підтвердженою).
Камеру-обскуру можна створити навіть у власній кімнати, закривши штори.
Найбільшою загадкою аж до початку XIX століття залишався механізм фіксації отриманого оптичного зображення на якомусь світлочутливому матеріалі. Тобто, зображення можна було отримати і спостерігати, але його неможливо було зберегти.
Витримка — час, упродовж якого світло впливає на світлочутливий матеріал або цифрову матрицю.
Назад
Офіційною датою появи фотографії як мистецтва часто вважають 1839 рік. Тоді француз Луї Даґер опублікував спосіб одержання зображення на мідній пластині, вкритій сріблом. Такий спосіб фіксації фотографічного зображення Даґер назвав на честь себе — даґеротипія. Того ж року Французька академія затвердила слово «фотографія» для нового винаходу.
Ранні фотографії середини XIX століття є переважно портретами. На те є декілька причин. По-перше, суто технічно неможливо було зняти кадр «у русі». Витримка мала тривати від декількох хвилин до півгодини. Щоби зняти чіткий портрет, голову людини фіксували за допомогою спеціального пристрою. Інакше обличчя виходили розмитими, а то й узагалі в людини з’являлося декілька голів. Із того періоду лишилося дуже мало фотографій тварин, яких доволі важко змусити сидіти чи стояти непорушно.
По-друге, люди хотіли зберегти пам’ять про себе і своїх близьких, тому замовляли свої портрети в першопрохідців фотографічного мистецтва. Замовити фотографа навіть на перших порах було дешевше, ніж запросити художника, що давало можливість увічнити пам’ять про себе і близьких не тільки заможним, а й середньому класу.
На той час людство ще не розробило правил взаємодії з фотографією, тому траплялися й досить дивні речі. Наприклад, люди фотографувалися з померлими родичами, аби зберегти пам’ять про них. Померлих одягали в найкращі речі і надавали їм для фотографії пози живих.
Камери того часу були важкими і складними у транспортуванні, та бажання зафіксувати історичні події переважало над можливими перешкодами, і в середині XIX століття почали з’являтися перші фоторепортажі.
Перший військовий фоторепортаж
Перший військовий фоторепортаж в історії було знято на території сучасної України, на окупованому нині Росією Кримському півострові. Принц Великобританії Альберт відправив засновника й голову британського Фотографічного товариства Роджера Фентона відзняти участь англійських військ у Кримській війні 1853–1856 років. Однією з причин такого відрядження була популяризація серед населення участі Великої Британії в цьому конфлікті. Весною 1855 року Фентон вирушив до Криму разом із помічником і слугою. Фотообладнання було настільки багато, що довелося брати цілий фургон, у який запрягали коня.
Попри неймовірну спеку й хворобу, Фентону вдалося привезти додому близько 350 фотографій. Невдовзі після повернення Фентона до Британії 312 із цих знімків були представлені на фотовиставці в Лондоні. Переважна більшість цих знімків — доволі урочисті портрети британських військових.
