Фіксуй життя
Фото як мистецтво й засіб спілкування
На кілька хвилин уявіть своє життя без фотографій. Немає можливості сфотографувати те, що подобається, — природу або людей — і показати це друзям або опублікувати в інтернеті. Удома немає сімейних альбомів, замість них — написані від руки літописи, в яких описано спільні дні минулого. Про навколишній світ можна дізнатися тільки з книжок, у яких є ілюстрації, але немає фотографій, чітких і яскравих, що зазвичай демонструють далекі краї й манять у мандри. Соціальні мережі, газети, журнали — це суцільні тексти (якщо не уявляєте газету без фотографій, візьміть до рук «Дзеркало тижня»). В учнівському чи паспорті немає фотокартки, замість неї — приблизний малюнок олівцем або й геть нічого, тільки ім’я й прописка.
Уявивши такий світ, одразу розумієш, наскільки всюдисуща нині фотографія. Генрі Люс (Henry Luce), видавець американського журналу Life, у 1930-х роках минулого століття писав: «Бачити життя, бачити світ, бути свідком великих подій; бачити обличчя бідних і поведінку заможних; бачити дивні речі — машини, армії, тіні в джунглях і на Місяці, бачити роботу людини — картини, башти і відкриття, бачити речі за тисячі кілометрів, речі, що приховані за стінами й усередині кімнат, речі, до яких небезпечно наближатися… бачити й насолоджуватися, бачити, а отже знати».
Photography Changes Everything
Дивись книжку: Photography Changes Everything / Edited by Marvin Heiferman 😉
Нині фотографія є мистецтвом і засобом комунікації, інструментом ідентифікації (наприклад, злочинців у розшуку) й рушійною силою наук (біології, фізики, астрономії, мікроскопії, картографії тощо). Але також, на жаль, і засобом пропаганди. Важко уявити таку сферу життя, в якій би зовсім не використовувалася фотографія.
