Інформаційний шум
Одного разу, коли я був у восьмому класі, в нас відбувся урок географії без учительки. Вона раптово захворіла, а заміни не знайшли. Темою уроку були країни Азії, й ми намагалися назвати столиці всіх азійських країн. Усе це відбувалося в кабінеті біології, де з атласів були хіба що біологічні. Я тоді почув багато нових назв азійських столиць від своїх однокласників. Сумніви в мене з’явилися, коли хтось вигукнув «Москва».
Смартфонів тоді ще не існувало, карти світу й учителя географії не було поряд. А тому зі своїми сумнівами я впорався самотужки. Навіть якщо б ми не прогулювали попередніх уроків і достеменно знали всі столиці світу, то серед гамору цілого класу я би й так їх не почув. Користі від того уроку було приблизно стільки ж, скільки від гулу вулика. Десь так виглядає інформаційний шум в інтернеті — звідусіль лунає інформація, але важко розібрати, хто що каже.
Джерело відео: Coub
Ага, й насправді такого уроку ніколи не було. Не уявляю, щоби ми вчилися на уроці без учителя. Так ось, інформаційний шум — це ще й тоді, коли невідомо, що зі сказаного правда.
Але без паніки — ми розкажемо, як знайти потрібні карти й учителя географії.