Звідки медіа беруть свої фотографії?

До 1880 року типографське обладнання не дозволяло друкувати світлини в газетах. Вихід було знайдено такий: художники малювали гравюри за фотографіями, їх і друкували в газетах. Саме так у британських газетах з’явилися згадані вище фотографії Роджера Фентона з Кримської війни. Оригінальні ж фотографії демонструвалися на виставках, які були дуже популярними серед відвідувачів.

Перша репродукція новинної фотографії вийшла друком у нью-йоркській газеті The Daily Graphic 4 березня 1880 року, а з 1887 року завдяки вдосконаленню поліграфічного обладнання це технологія стає повсюдною.

В 1920-х роках редактори газет у різних частинах світу майже одночасно дійшли думки, що за допомогою фотографій можна розповідати цілі журналістські історії. У Європі і США почали з’являтися журнали, в яких більше місця виділялося фотографіям. Це збіглося з появою фотоспалаху, який дозволяв робити коротшу витримку (знімати об’єкти в русі), і портативних камер Leica, які зробили фотографів мобільними.

1923 року американський журналіст і видавець Генрі Льюс відкрив журнал Time, який існує й досі, а 1936 року дав новий старт культовому журналу Life. Упродовж Другої світової війни журнал Life був ледь не основним джерелом візуальної інформації для Західного світу, адже телебачення перебувало ще на дуже ранніх стадіях розвитку. Для нього, зокрема, робив фоторепортажі один із найкращих військових фотографів в історії, Роберт Капа.

Роберт Капа

Роберт Капа (1913–1954), справжнє ім’я Ендре Ерне Фрідман — класик військового фоторепортажу. Його часто називають найкращим військовим фотографом усіх часів. Став відомий завдяки знімку «Смерть республіканця», який зробив під час Громадянської війни в Іспанії в 1930-х роках. У 1944 році знімав висадку союзних військ у Нормандії (через помилку в лабораторії збереглася лише частина матеріалів). Працював разом із американськими письменниками Ернестом Хемінгуеєм і Джоном Стейнбеком. У 1947 році разом із Анрі Карт’є-Брессоном заснував агентство Magnum. 1954 року підірвався на міні у В’єтнамі.

Тепер неможливо уявити друковане або електронне видання без фотографій, і якщо один знімок найчастіше виконує суто ілюстративну функцію, то фоторепортаж у газеті (журналі) або галерея на сайті може візуально розказати про подію, ситуацію або проблему. Основними постачальниками фото для медіа нині є фотослужби новинних агентств і фотостоки.

Робота фотослужб і фотостоків

Великі новинні агентства, як УНІАН в Україні або Associated Press (AP) у США, мають власні фотослужби. Фотослужби — це, по суті, окремі ЗМІ, які займаються виключно фотографіями. Їхні сайти являють собою величезні бази фотографій із пошуком за ключовими словами, інколи із закритим доступом. Як це працює? Редактор будь-якого видання, якому потрібний знімок із певної події в будь-якій країні світу, може зайти туди, за ключовими словами знайти потрібну фотографію і придбати її для свого видання за суму, встановлену агентством. Ціна зазвичай залежить від розміру й того, скільки разів фото планують використати.

Фотографії на сайтах фотослужб є документальними (посилання наверх). Нижче ви можете побачити фото, зроблене під час репетиції параду військової техніки в Києві, 22 серпня 2016 року. Фотограф не просив військових і дівчину сідати на лавку, а тільки зафіксував реальність. Фотографії з України найкраще шукати за ключовим словом Ukraine.

Типовий склад фотослужби — це фотокореспонденти, що ходять на події, фоторедактори, що редагують підписи й публікують знімки на сайті, інформаційні редактори, що вирішують, на які події варто ходити фотокореспондентам, і менеджери з продажів, що просувають контент. Фотографії використовуються для ілюстрації текстових новин агентства і також продаються в друковані або електронні ЗМІ.

Фотостоки працюють за схожим принципом. Це також величезні бази дуже якісних фотографій із пошуком за ключовими словами. Та на відміну від фотослужб, фотостоки пропонують не подієві, тобто конкретні, а абстрактні фотографії, якими можна проілюструвати статті на будь-яку тематику. Щоби дати вам краще уявлення, як це працює, ми ввели слово family (сім’я) на одному з найбільших фотостоків світу, iStock.

Усі фотографії, які ви бачите, є постановочними (посилання наверх). Частина людей, зображених на фотографії разом, може й не мати жодних сімейних зв’язків у реальному житті. Зазвичай це моделі, яких спеціально запрошують для таких зйомок. Вони вдягнені в те, що було їм надано для зйомок, і роблять у кадрі те, що потрібно фотографу. Іншими словами, вони позують. Умови зйомки підібрано таким чином, щоби створити ідеальну (стереотипну) фотографію родини.